Не знаю, Святе, що таке «альтернативна духовність».
У мене вона — своя, тому «альтернативної» і не потребую.
Але гідність ціную, як і ти. Тому, зараз підтримую людей, що поводяться гідно у складних обставинах.
Чому так вважаю? Прочитай сам їх останні слова на суді —
Підчас оголошення акції «Міліція відповість за вбивство» a-kruglashov.vkursi.com/230.html батько cказав мені, що «колективна відповідальність» — сталінська практика. За результатами акції a-kruglashov.vkursi.com/248.html зрозумів, що КОЛЕКТИВНОЮ буває ТІЛЬКИ БЕЗВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ,
відповідальність завжди особиста.
Хоча згоден, що партії, як суб'єкти політ.процесу повинні нести політ. відповідальність перед виборцями, якщо виборцям це буде важливо.
20 років інтелектуали ратують за люстрацію, і коли суспільству являють який-не-який її інструмент, починається паніка, яку спостерігав і на презентації ЧЕСНО у Львові (один чоловік піднявся і волав про руйнування віри народу в ЧЕСНУ опозицію). Мовляв, не кажіть, що діда мороза немає.
Інтелігентний патерналізм…
Я думаю, виборці якраз шоковані, що у ВРУ є 3 доброчесні (за ЧЕСНОметром) депутати!
Можливо, менше обувателів будуть казати, що «всі однакові», адже є критерії бодай якогось розрізнення.
Юрію, згоден що пошук абсолютного добра не веде до дільниці.
Проте, довзолити опозиції залишатися в масі своїй пихатим, цинічним та самовпевненим конгломератом мені, як їх потенційному виборцю здається самовбивчою ідеєю.
Регіоналам плювати на ЧЕСНО? НУ ТА Й ЩО? Я бажаю, щоб список партії, за яку імовірно проголосую, був чистішим.
Невже досвід БЮТівських тушок нічого нас не вчить?
Пане Вікторе, згоден що 10 днів — це термін. Але часом треба призупинитись, щоб краще роздивитися. Поділяю Ваші надії і тривоги, із зауваженням, що міняти бачення ситуації — правильно. А от погляди… Гадаю, Віталій в процесі їх формулювання. Позаяк, принаймні ми можемо спиратися на щось попередньо сказане. Спостерігаючи динаміку, зможемо у разі чого, нагадати про минулі слова.
Шкода, що у нас непрофесіоналізм процвітає. Думаю, пан Король навряд чи міг знати про технологічні моменти. Тому, вважаю що не зовсім коректно ставити питання про можливе небажання замовника платити за ПЗ. А от виконавець допустився серйозної помилки.
До-речі, цікаво було б провести аудит сайтів інших буковинських політиків.
Ну, для мене і не могло. Мені якось не доводилося бути «професійним громадянином», бізнес інтереси я бачу дещо в інщій сфері.
Але, вважаю, що і для Романа не все так добре складається, як часом ввижається.
Для себе отримувати вигоду добре і правильно. Але не забуваючи про спільне і не «кидаючи» тих, з ким домовився.
Володя, демонстрація гіперуспішності — типовий маніпулятинвий прийом, тут немає нічого дивного. Мої старші колеги по фаху вдавалися до нього не раз в 90-ті, так
Е.О. для зустрічі з клієнтом винайняв цілий поверх в готелі «Україна» (в Москві) і приїхав на білому лімузині
у А.С підчас переговорів з політиками сер. руки не раз мобільник «телефонували» політики топ-рівня.
Результати бувають коротко- і довгострокові. В довгій перспективі, як бачиш, все виявилось не так райдужно.
Роман став жертвою власних маніпуляцій, що не знімає з нього відповідальності.
Не без того, що він робив (можливо і робить) цікаві речі і декларував гарні цілі. Та не цілі, а засоби визначають кінцевий результат, як писав колись мій батько (до нього Роман теж підходив, але марно)
В своїх комунікаціях Роман поклався на неетичні засоби, на чому й погорів, як і багато діячів минулих часів (Нечаєв, до прикладу, постійно стверджував, що «треба зробити революцію, а там видно буде») Так і Роман казав: «треба зробити проект...» Мої запитання в ключі «а що далі» не знаходили відповідей (а я не готовий був зайняти роль Бакуніна, якщо проводити подальші паралелі...)
Мені сумно, що так сталося, Ігор. Ти мій прогноз пам'ятаєш. Але реальність виявилось песимістичнішою.
Важко щось робити в Україні по-людськи. Але вкрай потрібно.
Сподіваюсь, Роман зробить висновки з цього уроку і розрахується з тобою і командою, інакше з цієї репутаційної ями не вилізти. Гугл — вперта штука, і я не позаздрив би людині, про яку на першій сторінці пошуку гугл видає допис «Як виявилося, Роман Муха аферист!»
Мої співчуття як тобі, так і Роману. Я про своє спілкування з Романом не шкодую, бо одразу зрозумів, що «бізнесу» тут не буде, але в плані громадської діяльності щось добре ми з ним все ж встигли зробити. Це був корисний досвід.
Будемо віддділяти мед від дьогтю. Тому, ріспект йому за все хороше і ганьба за все погане :)
Не претендую на роль клірика від політконсалтингу, та це й не сповідь, Міша,
але я гадаю, що ти зробив правильно, не задавши питання в маніпулятивному форматі «чорне-біле». Та й «народ» — то сяюче узагальнення, imaginal society, хай вибачать мене народники. «Рупором» стати неважко. Проблема в тому, що «рупор» — інструмент, яким користають інші.
Мені подобається одна думка у Фернандо Саватера. Він своєму синові радить по життю робити той вибір, що розширить його коридор можливостей, а не той, що звузить.
«Маніпуляція — це форма комунікації в постмодерну епоху…»
Так,і не лише в постмодерну. Проте комунікація не дорівнює маніпуляції.
Тому важливо, якого результату ми хочемо досягти в наших комунікаціях з будь-якими цільовими аудиторіями тактично і стратегічно?
«Маніпуляція — це і форма навчання»
Так, але вчитель-маніпулятор сам не вірить в те, чого вчить і не дотримується принципів, яким вчить. Це навчання, яке не дає рости, не привчає до самостояння.
Тому, важливе питання — яка мета освіти?
«це і форма самообману, який лікує»
Так, але не краще, ніж морфій лікує пульпіт?
Тому, питання — яка мета лікування?
«А у сфері політичного — маніпуляція наше всьо…»
Так, але тільки за рахунок політичного. Чим більше в ньому маніпуляції, тим менше лишається політичного. Як ракова пухлина, що здійснює біологічний суїцид, гинучи разом з організмом, який вбиває, маніпулювання знищує сферу політичного, як розмови про спільне благо. А на місці політичного виростає похмурий моноліт влади (якому такі от чудові спеціалісти зі сфери політичного вже нах@# не потрібні, а потрібні гвинтики)
«бо якщо ти сам не маніпулюєш — то ти є обєктом маніпуляції…»
Маніпулюєш ти, чи ні — все одно являєшся об'єктом маніпуляції, якщо не живеш в печері/в пустелі чи на безлюдному острові.
Питання в іншому — чи стаєш ти жертвою маніпуляцій, чи ні?
Так от, маю думку, що зі зростанням в твоїй коммунікації з іншими частки маніпулятивного впливу, твої шанси не стати жертвою парадоксальним чином зменшуютья! Риття ями для інших часом так захоплює, що приходиш до тями на самому дні і вилазити вже несила.
Тому, делікатне питання вибору замовників та методів можна ставити таким чином:
«а чи готові ви опинитися з цією людиною/цими людьми в одній глибокій ямі?»
Чи на високому стовпі? (як казали на цікавому івенті де ти зі своїм візаві побував):)
У мене вона — своя, тому «альтернативної» і не потребую.
Але гідність ціную, як і ти. Тому, зараз підтримую людей, що поводяться гідно у складних обставинах.
Чому так вважаю? Прочитай сам їх останні слова на суді —
відповідальність завжди особиста.
Хоча згоден, що партії, як суб'єкти політ.процесу повинні нести політ. відповідальність перед виборцями, якщо виборцям це буде важливо.
Інтелігентний патерналізм…
Я думаю, виборці якраз шоковані, що у ВРУ є 3 доброчесні (за ЧЕСНОметром) депутати!
Можливо, менше обувателів будуть казати, що «всі однакові», адже є критерії бодай якогось розрізнення.
Проте, довзолити опозиції залишатися в масі своїй пихатим, цинічним та самовпевненим конгломератом мені, як їх потенційному виборцю здається самовбивчою ідеєю.
Регіоналам плювати на ЧЕСНО? НУ ТА Й ЩО? Я бажаю, щоб список партії, за яку імовірно проголосую, був чистішим.
Невже досвід БЮТівських тушок нічого нас не вчить?
До-речі, цікаво було б провести аудит сайтів інших буковинських політиків.
Але, вважаю, що і для Романа не все так добре складається, як часом ввижається.
Для себе отримувати вигоду добре і правильно. Але не забуваючи про спільне і не «кидаючи» тих, з ким домовився.
Е.О. для зустрічі з клієнтом винайняв цілий поверх в готелі «Україна» (в Москві) і приїхав на білому лімузині
у А.С підчас переговорів з політиками сер. руки не раз мобільник «телефонували» політики топ-рівня.
Результати бувають коротко- і довгострокові. В довгій перспективі, як бачиш, все виявилось не так райдужно.
Не без того, що він робив (можливо і робить) цікаві речі і декларував гарні цілі. Та не цілі, а засоби визначають кінцевий результат, як писав колись мій батько (до нього Роман теж підходив, але марно)
В своїх комунікаціях Роман поклався на неетичні засоби, на чому й погорів, як і багато діячів минулих часів (Нечаєв, до прикладу, постійно стверджував, що «треба зробити революцію, а там видно буде») Так і Роман казав: «треба зробити проект...» Мої запитання в ключі «а що далі» не знаходили відповідей (а я не готовий був зайняти роль Бакуніна, якщо проводити подальші паралелі...)
Мені сумно, що так сталося, Ігор. Ти мій прогноз пам'ятаєш. Але реальність виявилось песимістичнішою.
Важко щось робити в Україні по-людськи. Але вкрай потрібно.
Сподіваюсь, Роман зробить висновки з цього уроку і розрахується з тобою і командою, інакше з цієї репутаційної ями не вилізти. Гугл — вперта штука, і я не позаздрив би людині, про яку на першій сторінці пошуку гугл видає допис «Як виявилося, Роман Муха аферист!»
Мої співчуття як тобі, так і Роману. Я про своє спілкування з Романом не шкодую, бо одразу зрозумів, що «бізнесу» тут не буде, але в плані громадської діяльності щось добре ми з ним все ж встигли зробити. Це був корисний досвід.
Будемо віддділяти мед від дьогтю. Тому, ріспект йому за все хороше і ганьба за все погане :)
але я гадаю, що ти зробив правильно, не задавши питання в маніпулятивному форматі «чорне-біле». Та й «народ» — то сяюче узагальнення, imaginal society, хай вибачать мене народники. «Рупором» стати неважко. Проблема в тому, що «рупор» — інструмент, яким користають інші.
Мені подобається одна думка у Фернандо Саватера. Він своєму синові радить по життю робити той вибір, що розширить його коридор можливостей, а не той, що звузить.
Так,і не лише в постмодерну. Проте комунікація не дорівнює маніпуляції.
Тому важливо, якого результату ми хочемо досягти в наших комунікаціях з будь-якими цільовими аудиторіями тактично і стратегічно?
«Маніпуляція — це і форма навчання»
Так, але вчитель-маніпулятор сам не вірить в те, чого вчить і не дотримується принципів, яким вчить. Це навчання, яке не дає рости, не привчає до самостояння.
Тому, важливе питання — яка мета освіти?
«це і форма самообману, який лікує»
Так, але не краще, ніж морфій лікує пульпіт?
Тому, питання — яка мета лікування?
«А у сфері політичного — маніпуляція наше всьо…»
Так, але тільки за рахунок політичного. Чим більше в ньому маніпуляції, тим менше лишається політичного. Як ракова пухлина, що здійснює біологічний суїцид, гинучи разом з організмом, який вбиває, маніпулювання знищує сферу політичного, як розмови про спільне благо. А на місці політичного виростає похмурий моноліт влади (якому такі от чудові спеціалісти зі сфери політичного вже нах@# не потрібні, а потрібні гвинтики)
«бо якщо ти сам не маніпулюєш — то ти є обєктом маніпуляції…»
Маніпулюєш ти, чи ні — все одно являєшся об'єктом маніпуляції, якщо не живеш в печері/в пустелі чи на безлюдному острові.
Питання в іншому — чи стаєш ти жертвою маніпуляцій, чи ні?
Так от, маю думку, що зі зростанням в твоїй коммунікації з іншими частки маніпулятивного впливу, твої шанси не стати жертвою парадоксальним чином зменшуютья! Риття ями для інших часом так захоплює, що приходиш до тями на самому дні і вилазити вже несила.
Тому, делікатне питання вибору замовників та методів можна ставити таким чином:
«а чи готові ви опинитися з цією людиною/цими людьми в одній глибокій ямі?»
Чи на високому стовпі? (як казали на цікавому івенті де ти зі своїм візаві побував):)