Да, сильно написал. Только на счет Игоря Индыло — кое-что всё же было:
Только от этого отнюдь не легче.
На вопрос колег, что делать, мой ответ таков — становиться лучшим собой, тогда и пример начнуть брать. Негативной идентичности и непренадлежности к «золотой молодёжи» отнюдь не достаточно, чтобы считать себя лучше кого-либо, имхо
Я лишь сочувствую этим ребятам, ППЖ, как изволил назвать их автор.
Им вскоре будет очень трудно.
Це складно. Потрібна певна соціальна політика. Гадаю, в країні з такою низькою правовою культурою законодавче обмеження мало що дасть, проте а) ніхто не скасовував можливостей внутрішнього регламенту в тих же ВНЗ; б) можливо, кампанії з соціальної реклами, спрямовані на підвищення рівня взаємоповаги могло б допомогти.
Робити етичні вимоги законом вкрай небезпечно (про що ще Гегель попереджав)
Але встановлювати моральний стандарт — можливо і важливо
мені здається, справа ще й не лише у тому, як і кого приймають до університету і що там вчать, але й як відбувається сам процес. Особистість виховується тільки особистістю. А особистостей, які не ставлять себе «над» студентами в силу власної набундюченості (та, на жаль, біляплінтусного рівня студентів). Школярство в університеті «проліферує». Викладачі гадають, що повинні давати знання, а самі то що вони (та й я)знають?
Знання можна й у Вікіпедії здобувати… Мені особисто в університеті подобалось думати, спілкуватися, брати приклад з гідних людей… Чомусь постійно згадую Буркута Ігоря Григоровича. Поряд з ним можна було рости. А чи ростуть поряд з нами наші студенти хоч за 80 хвилин нашого співбуття? Чи ми втоптуємо їх в болото їхньої тупості і самозакохано споглядаємо на них, як Заратустра на «останніх людей»?
Достойний ціннісний вибір. Боротьба за чесні вибори починається з себе і відмова від самообману (автоманіпуляцій) та прагматичного голосування за «прохідних» у мене особисто викликає повагу. Але й серед маленьких потрібно обирати уважно. Одне слово — Vote smart :)
Все написане мною вище — призначене радше для наших аналітиків! Увімкніть мозок і гугл вам в поміч!
Сергію: мій друже, не сприйми, як повчання. Просто скучив за вами всіма, тому і занурився в дискусію так жваво;
Георгію: — а ти виріс, виріс! Рівень дискусії викликає повагу. Пишаюсь :) (Тільки не зялякуй народ хімічними термінами, бо ще хтось поблачить і на політологію передумає іти).
Михайлу: ти злюка :) будь милосердний до колег. Полуектов, Малкін і Сучков — не винні :) Як і Сергій Іванович. Справа то у Сергії Леонідовичі, як не крути…
технологічне призначення SWOT у виборчій кампанії — на основі даних, написання 4-го розділу стратегії позиціонування ("ІМІДЖЕВЕ ПОЗИЦІОНУВАННЯ") і, після кількісного опутування та холл-тестів, інтегрувати ключові характеристики в МЕССЕДЖ (ключове повідомлення для цільової аудиторії, що містить спонукаючі мотиви)
Могутні вчителі, сильні орговики… Та я в страшному сні не уявляю собі, скажімо, Полуектова, який каже «Молодой политменеджер! Не вздумай использовать SWOT-анализ для характеристики отдельных людей».
Благо, політконсалтниг це сфера, в якій довзолено все, що не заборонено, а не лише те, що використовують окремі представники окремої школи (в даному разі йдеться про сильних орговиків).
Проте, виборча кампанія певне, явище «полівалентне», і «полем» не вичерпується.
Коли ми говоримо SWOT на пострадянському просторі, думаємо насамперед про імідж лідера.
— тут непогано розписана методологія.
SWOT переважно робиться на основі соціологічних даних, зібраних якісним інструментарієм (глибинні інтерв'ю, як індивідуальні, так і групові) і/або вибудовується на основі висновків групи експертів — переважно, психологів (або команди polittech.org — любителів політичних портретів , але це радше — SWOT-синтез)
SWOT-аналіз — лише один із багатьох можливих методів (див: ), але я, особисто, надаю перевагу саме класичному SWOT-аналізу, бо це дуже зручний спосіб систематизації великого масиву даних щодо сприйняття виборцями іміджу політичного лідера.
Якщо просто, то створюємо табличку на 4 квадратика (як Декартівська координатна), розкидуємо позитивні прикметники та дієприкметники про політика в Strength, негативні — в Weaknesses, Позитивні проективні (спрямовані в майбутнє) дієслова в Оpportunities, Негативні, в майбутньому часі — в Threats.
Наталю Юріїву читати Must! :) А ще, Эгорову, Шестопал та інщих політичних психологів, що торкалися цієї делікатної теми.
Но гениальный всплеск похож на бред. В рожденье смерть проглядывает косо. А мы все ставим каверзный ответ. И не находим нужного вопроса (мой Гамлет, Высоцкий)
:) Помысли вне коробки, Захар!
Кто — наиболее вероятный приёмник В.Ф.Я?
Кого сейчас наиболее активно раскручивают всеми правдами и неправдами, ковровобомбардируя отечественные медиа?
Хорошковский и Королевская, имхо — те, кто может прирости рейтингово (ведь зияют пустоты на электоральном поле Востока и Юга), к чему прилагаються значительные усилия имиджево (а на то и SWOT, чтобы анализировать имидж либера, в особенности, когда речь идёт о Оpportunities and Тhreats) Ведь какие перспективы, у, скажем — Мороза, Литвина, Симоненко или Ющенко? И, не в обиду тёзке — Сергея Тигипка?
С другой стороны, согласен, что набор искривлён (насколько я помню, Вероника предлагала и Арсения Петровича и вышеупомянутых господ, но автор публикации сократил выбор до 4-х альтернатив) Почему? Не знаю.
Знаю только, что Школа обошлась в сумму, эквивалентную оценке 30 минут работы консультанта средней руки в межсезонье.
+ спасибо за предоставление помещений pro bono
Есть такая картина мира, где бабло — центральная ось бытия.
Но это не тот кейс.
Дуже дякую за можливість виступити перед вдумливою та зацікавленою аудиторією! Перепрошую за те, що затримав… Певне, скучив за вами всіма.
Додаткові матеріали є у Віталія. За потребою, можу вислати на мейл.
Кидайте запит на kruglashov@gmail.com
В коммуникации не намерения а средства определяют результат. Если кого и возможно заподозрить в понижении уровня дискуссии, так это человека, использующего тюремный жаргон, особенно применительно к даме.
Пані Світлано! Я сам трошки напружуюсь від пафосності деяких формулювань. Але коли хлопці роблять цікавий проект без копійки, то, не дивно, що виникає спокуса надати символічного капіталу за рахунок високопарних вербальних конструкцій.
Слово «професійне» в цитаті я готовий сприйняти в сенсі — «оплачуване».
Мені довелось використовувати цей метод як «професійно» — за гроші, працюючи на консалтінгові фірми, так і «з чистим дослідницьким інтересом» — для власної кандидатської роботи. В обох випадках я відчував значні переваги методу, що випливали з його відмінностей від методу інтерв'ю, до яких звичні професійні журналісти.
Впевнений, що професійні журналісти могли б впоратися з проведенням інтерв'ю блискуче, але є відмінності як на стадії цілепокладання так і в процесі обробки результатів.
Глибинні інтерв'ю, як метод, дійсно дещо відрізняються (це могли б підтвердити Мутафа Наєм, у якого брала інтерв'ю моя дружина і Віталій Портніков, з яким мав честь вести бесіду я). Мені здається, відмінності спричинені наступними факторами:
— результати майже ніколи не публікуються;
— якщо і публікуються, то в узагальненому вигдяді і, переважно, без згадування автора;
— тема та проблема цікавить нас більше ніж особистість респондента;
— інтерпретації часто цікавлять нас більше, ніж факти;
Існують також деякі відмінності в інструментарії та методології, а також серйозні відмінності у цілі та призначенні… але на те Бєлановський і скомпілював дві книги, щоб черпати з них :)
Я б сам залюбки пішов на Вашу лекцію про інтерв'ю у журналістиці, якби Ви виступали.
політичний консультант,
аспірант кафедри політології та державного управління
ЧНУ ім. Ю. Федьковича
стаю на захист книгарень.
Только от этого отнюдь не легче.
На вопрос колег, что делать, мой ответ таков — становиться лучшим собой, тогда и пример начнуть брать. Негативной идентичности и непренадлежности к «золотой молодёжи» отнюдь не достаточно, чтобы считать себя лучше кого-либо, имхо
Я лишь сочувствую этим ребятам, ППЖ, как изволил назвать их автор.
Им вскоре будет очень трудно.
Чомусь згадав анекдот, який любить розповідати моя мама: «я ненавиджу 2 речі: расизм та чорних» :)
Робити етичні вимоги законом вкрай небезпечно (про що ще Гегель попереджав)
Але встановлювати моральний стандарт — можливо і важливо
Знання можна й у Вікіпедії здобувати… Мені особисто в університеті подобалось думати, спілкуватися, брати приклад з гідних людей… Чомусь постійно згадую Буркута Ігоря Григоровича. Поряд з ним можна було рости. А чи ростуть поряд з нами наші студенти хоч за 80 хвилин нашого співбуття? Чи ми втоптуємо їх в болото їхньої тупості і самозакохано споглядаємо на них, як Заратустра на «останніх людей»?
Правильно було б «Ставлення мешканців м. Чернівці до представників інших рас»
Сергію: мій друже, не сприйми, як повчання. Просто скучив за вами всіма, тому і занурився в дискусію так жваво;
Георгію: — а ти виріс, виріс! Рівень дискусії викликає повагу. Пишаюсь :) (Тільки не зялякуй народ хімічними термінами, бо ще хтось поблачить і на політологію передумає іти).
Михайлу: ти злюка :) будь милосердний до колег. Полуектов, Малкін і Сучков — не винні :) Як і Сергій Іванович. Справа то у Сергії Леонідовичі, як не крути…
Всім — привіт! Всім — суспільнокорисних перемог.
Абсолютно згоден щодо динамічних процесів. Все вірно, адже СПРИЙНЯТТЯ іміджу політичного лідера різними цільовими аудиторіями і є ДИНАМІЧНИМ процесом.
А те, що SWOT набув поширення в українській політичній публіцистиці, аж ніяк не означає, що його неможливо використовувати у більш прикладних цілях.
Могутні вчителі, сильні орговики… Та я в страшному сні не уявляю собі, скажімо, Полуектова, який каже «Молодой политменеджер! Не вздумай использовать SWOT-анализ для характеристики отдельных людей».
Благо, політконсалтниг це сфера, в якій довзолено все, що не заборонено, а не лише те, що використовують окремі представники окремої школи (в даному разі йдеться про сильних орговиків).
Проте, виборча кампанія певне, явище «полівалентне», і «полем» не вичерпується.
Коли ми говоримо SWOT на пострадянському просторі, думаємо насамперед про імідж лідера.
— тут непогано розписана методологія.
SWOT переважно робиться на основі соціологічних даних, зібраних якісним інструментарієм (глибинні інтерв'ю, як індивідуальні, так і групові) і/або вибудовується на основі висновків групи експертів — переважно, психологів (або команди polittech.org — любителів політичних портретів , але це радше — SWOT-синтез)
SWOT-аналіз — лише один із багатьох можливих методів (див: ), але я, особисто, надаю перевагу саме класичному SWOT-аналізу, бо це дуже зручний спосіб систематизації великого масиву даних щодо сприйняття виборцями іміджу політичного лідера.
Якщо просто, то створюємо табличку на 4 квадратика (як Декартівська координатна), розкидуємо позитивні прикметники та дієприкметники про політика в Strength, негативні — в Weaknesses, Позитивні проективні (спрямовані в майбутнє) дієслова в Оpportunities, Негативні, в майбутньому часі — в Threats.
Наталю Юріїву читати Must! :) А ще, Эгорову, Шестопал та інщих політичних психологів, що торкалися цієї делікатної теми.
:) Помысли вне коробки, Захар!
Кто — наиболее вероятный приёмник В.Ф.Я?
Кого сейчас наиболее активно раскручивают всеми правдами и неправдами, ковровобомбардируя отечественные медиа?
Хорошковский и Королевская, имхо — те, кто может прирости рейтингово (ведь зияют пустоты на электоральном поле Востока и Юга), к чему прилагаються значительные усилия имиджево (а на то и SWOT, чтобы анализировать имидж либера, в особенности, когда речь идёт о Оpportunities and Тhreats) Ведь какие перспективы, у, скажем — Мороза, Литвина, Симоненко или Ющенко? И, не в обиду тёзке — Сергея Тигипка?
С другой стороны, согласен, что набор искривлён (насколько я помню, Вероника предлагала и Арсения Петровича и вышеупомянутых господ, но автор публикации сократил выбор до 4-х альтернатив) Почему? Не знаю.
Знаю только, что Школа обошлась в сумму, эквивалентную оценке 30 минут работы консультанта средней руки в межсезонье.
+ спасибо за предоставление помещений pro bono
Есть такая картина мира, где бабло — центральная ось бытия.
Но это не тот кейс.
Додаткові матеріали є у Віталія. За потребою, можу вислати на мейл.
Кидайте запит на kruglashov@gmail.com
Пані Світлано! Я сам трошки напружуюсь від пафосності деяких формулювань. Але коли хлопці роблять цікавий проект без копійки, то, не дивно, що виникає спокуса надати символічного капіталу за рахунок високопарних вербальних конструкцій.
Слово «професійне» в цитаті я готовий сприйняти в сенсі — «оплачуване».
Мені довелось використовувати цей метод як «професійно» — за гроші, працюючи на консалтінгові фірми, так і «з чистим дослідницьким інтересом» — для власної кандидатської роботи. В обох випадках я відчував значні переваги методу, що випливали з його відмінностей від методу інтерв'ю, до яких звичні професійні журналісти.
Впевнений, що професійні журналісти могли б впоратися з проведенням інтерв'ю блискуче, але є відмінності як на стадії цілепокладання так і в процесі обробки результатів.
Глибинні інтерв'ю, як метод, дійсно дещо відрізняються (це могли б підтвердити Мутафа Наєм, у якого брала інтерв'ю моя дружина і Віталій Портніков, з яким мав честь вести бесіду я). Мені здається, відмінності спричинені наступними факторами:
— результати майже ніколи не публікуються;
— якщо і публікуються, то в узагальненому вигдяді і, переважно, без згадування автора;
— тема та проблема цікавить нас більше ніж особистість респондента;
— інтерпретації часто цікавлять нас більше, ніж факти;
Існують також деякі відмінності в інструментарії та методології, а також серйозні відмінності у цілі та призначенні… але на те Бєлановський і скомпілював дві книги, щоб черпати з них :)
Я б сам залюбки пішов на Вашу лекцію про інтерв'ю у журналістиці, якби Ви виступали.
З повагою,
Андрій К.