Побачив коментар Володимира Фесенка у френд-стрічці на фб. Вже не вперше знаходжу, що ми однодумці. Краще не скажу, тому цитую:
«меня просто смешат причитания: ах, он за союз Украины и России, значит он против нашей независимости. Значит он не демократ… ай-яй-яй. Настоящий русский политик — он всегда имперский по сути. Неимперского лидера россия отвергнет, а еще …быстрее — он сам проиграет. Но любой российский лидер, даже суперимперский будет признавать украинскую независмость, если мы сами будем ее демонстрировать, наряду с достоинством и силой. И еще… русский националист с украинскими корнями естественно будет за союз Украины и России поскольку это преодоление его ментального конфликта.»
Цікаві думки пана Георгія.
Спершу про Навального:
а) нічого дивного в прагненні людини зі змішаною ідентичністю реінтегруватися і реінтегрувати свої ідентичності. Це елементарне прагнення не бути шизофреніком. Цікаво інше;
б) Навальний дійсно позиціонує себе як націоналіст, а націоналісти за визначенням не повинні би бути імПЕРцями..., але, російський націоналізм, на відміну від українського «сегрегаційного» носить асиміляційний характер;
в)Навальний — не борець «за», він борець «проти». Добре, що такі люди є, але вони рідко розширюють простір свободи приходячи до влади. Це Вам не Гавел і не Ганді.
Щодо демократії: Згоден зі Святом, правда з іншого боку. Яке відношення до цього всього має демократія?
Чи ви належите до ідеологічних демократів? Може, я помиляюсь, але до ідеологій демократія має віддалене відношення. Сам розумію демократію, як конкуренцію відкриту до участі (по Роберту Далю), для мене демократія — про процедури та можливісь приймати участь у процесі вироблення та прийняття рішень.
Щодо Європи, я звісно згоден. Проте слабо розумію, яка реакція і риторика росіян задовільнила б нас, українців? І власне у Вас були очікування від виступу Олексія?
А що, Захар правий, друзi.
Коли ти громадянин держави, в якiй управляють не вiдповiдно до закону, а за допомогою закону, в якiй «друзям — все, ворогам — закон», мусиш бути певен, що ти цей закон знаєш.
Гражданин всегда неправ
Есть закон и нету прав (с)
Не заперечуючи нічого з вищенаписаного, додам, що думаю, що права людини власне і є тим, що легітимізує протистояння експлуатації (не люблю цей термін).
Те що права людини стають speculative issu, не означає, що вони нічого не варті і являються чистою абстракцією. Для мене вони — конкретні. Наприклад, завдяки ним, я принаймні знаю, що заганяти людині під нігті розпечені голки неправильно.
можливо це очевидно випливає з lex naturalis… Та як довели тоталітарні нпрактики ХХ століття, він не працює, якщо у країні закон вище за права.
Святе, ну маніпулюють же всіма, більш-менш вартісними поняттями… То чи варто через це вважати їх пустими?
стандарти не подвійні, а потрійні, четверні і взагалі застосовуються ad hoc. Немає лінійки, якою можна було б виміряти свободу так, як скажімо довжину носа того, хто втручається в твою приватну сферу (яка теж зменшується, благо не без нашої згоди на це).
Твій аргумент Святе, і коментар Жижека у мене викликав таку метафору: «чисте повітря — іллюзія, подвійний стандарт. Наше чисте повітря (скажімо в Швейцарських Альпах) забезпечується смородом нужників, скажімо, в Монголії. Найбільше зло — підтримувати іллюзію, що існує якесь чисте повітря (чи то взагалі повітря). Всі ці розмови спрямовані на те, щоб і налалі смерділи нужники в Монголії»… We feel fresh air in our lungs while we breath just because we are lacking measuring device to articulate the lack of fresh air (sic)!
А Віталік цікаво написав, та висновок статті викликає ремінісценції з «ми майже наблизились до коммунізму». Певно це й зачепило тебе, Святе?
Мене напевне — твій «платонізм». Чи я щось не так зрозумів?
Частково погоджуюся, особливо в тому, що «надмір моралізаторства маскує відсутність самої моралі». Проте не треба огульно… Найкращі представники журналістського цеху дорожать ім'ям. От що мав би таке написати Піховшек, щоб його почали сприймати, щоб йому знову захотіли тиснути руку? Мені, наприклад, важко уявити.
Дійсно, з прикрістю помічаю, як деякі інші переходять межу. Але, таким чином втрачають професію. Бо журналіст це все ж трохи більше ніж райтер.
Кричи не кричи про «громадський обов'язок», але він імманентний цій професії, з огляду на те, що журналіст формує громадську думку, свідомо чи не свідомо.
Це дійсно дуже тупо.
Негативна ідентичність.
Ультрас — річ в собі. Для них футбол не мета а привід.
А хто не з ними — той проти.
Визнається лише один спосіб «вболівання», а інші — «неправильно торчать»
«меня просто смешат причитания: ах, он за союз Украины и России, значит он против нашей независимости. Значит он не демократ… ай-яй-яй. Настоящий русский политик — он всегда имперский по сути. Неимперского лидера россия отвергнет, а еще …быстрее — он сам проиграет. Но любой российский лидер, даже суперимперский будет признавать украинскую независмость, если мы сами будем ее демонстрировать, наряду с достоинством и силой. И еще… русский националист с украинскими корнями естественно будет за союз Украины и России поскольку это преодоление его ментального конфликта.»
Спершу про Навального:
а) нічого дивного в прагненні людини зі змішаною ідентичністю реінтегруватися і реінтегрувати свої ідентичності. Це елементарне прагнення не бути шизофреніком. Цікаво інше;
б) Навальний дійсно позиціонує себе як націоналіст, а націоналісти за визначенням не повинні би бути імПЕРцями..., але, російський націоналізм, на відміну від українського «сегрегаційного» носить асиміляційний характер;
в)Навальний — не борець «за», він борець «проти». Добре, що такі люди є, але вони рідко розширюють простір свободи приходячи до влади. Це Вам не Гавел і не Ганді.
Щодо демократії: Згоден зі Святом, правда з іншого боку. Яке відношення до цього всього має демократія?
Чи ви належите до ідеологічних демократів? Може, я помиляюсь, але до ідеологій демократія має віддалене відношення. Сам розумію демократію, як конкуренцію відкриту до участі (по Роберту Далю), для мене демократія — про процедури та можливісь приймати участь у процесі вироблення та прийняття рішень.
Щодо Європи, я звісно згоден. Проте слабо розумію, яка реакція і риторика росіян задовільнила б нас, українців? І власне у Вас були очікування від виступу Олексія?
Дякую за цікавий виклад.
Коли ти громадянин держави, в якiй управляють не вiдповiдно до закону, а за допомогою закону, в якiй «друзям — все, ворогам — закон», мусиш бути певен, що ти цей закон знаєш.
Гражданин всегда неправ
Есть закон и нету прав (с)
Можна менi отримати доступ до цієї iнформацiї, чи це також «вiдомостi з обмеженим доступом»/«для службового використання»?
Нажаль, цей допис актуальний як ніколи.
Те що права людини стають speculative issu, не означає, що вони нічого не варті і являються чистою абстракцією. Для мене вони — конкретні. Наприклад, завдяки ним, я принаймні знаю, що заганяти людині під нігті розпечені голки неправильно.
можливо це очевидно випливає з lex naturalis… Та як довели тоталітарні нпрактики ХХ століття, він не працює, якщо у країні закон вище за права.
Святе, ну маніпулюють же всіма, більш-менш вартісними поняттями… То чи варто через це вважати їх пустими?
Твій аргумент Святе, і коментар Жижека у мене викликав таку метафору: «чисте повітря — іллюзія, подвійний стандарт. Наше чисте повітря (скажімо в Швейцарських Альпах) забезпечується смородом нужників, скажімо, в Монголії. Найбільше зло — підтримувати іллюзію, що існує якесь чисте повітря (чи то взагалі повітря). Всі ці розмови спрямовані на те, щоб і налалі смерділи нужники в Монголії»… We feel fresh air in our lungs while we breath just because we are lacking measuring device to articulate the lack of fresh air (sic)!
А Віталік цікаво написав, та висновок статті викликає ремінісценції з «ми майже наблизились до коммунізму». Певно це й зачепило тебе, Святе?
Мене напевне — твій «платонізм». Чи я щось не так зрозумів?
Не вважай мене апологетом капіталізму, ок :)
Дійсно, з прикрістю помічаю, як деякі інші переходять межу. Але, таким чином втрачають професію. Бо журналіст це все ж трохи більше ніж райтер.
Кричи не кричи про «громадський обов'язок», але він імманентний цій професії, з огляду на те, що журналіст формує громадську думку, свідомо чи не свідомо.
Більше тут нічого коментувати.
Негативна ідентичність.
Ультрас — річ в собі. Для них футбол не мета а привід.
А хто не з ними — той проти.
Визнається лише один спосіб «вболівання», а інші — «неправильно торчать»
Сьогодні, 26 травня!