Впритул: Віталій Кличко

Впритул: Віталій Кличко
            Користуюсь приємною нагодою продовжити рубрику «Впритул», в якій описую враження від зустрічей з політиками (див. Вінський, Тимошенко, Тягнибок, Бондаренко). 
           25 червня 2012 року мені з усією сім’єю довелося познайомитись з Віталієм Кличком, який завітав до Чернівців та провів зустріч у 18 аудиторії факультету історії, політології та міжнародних відносин.

            Мої міркування щодо Кличка, як політика до зустрічі:
-        Він політик без електоральної стелі та з величезним кредитом довіри, здобутим тяжкою працею у іншій публічній сфері – боксі;
-        Йому точно бракує команди;
-        Він ще не виробив власної системи орієнтирів в політичному житті, проте має досвід. Чи прислухається він до порад і кому довіряє, я не знав.
 
          В ході бесіди стало ясно, що для Віталія втрата репутації – головний кошмар, а приклад третього президента України, чиє ім’я Кличко навіть не захотів називати вголос — своєрідний жупел. Можливо саме фактор «є що втрачати» обумовлює обережність кампанії, адже ціна помилки – дуже значна.
            Пояснення, що партія – лише інструмент для реалізації програми, а її лідер розраховує на можливість набрати 15% голосів 28 жовтня 2012 року стало доброю ілюстрацією реалістичності бачення Віталія. Не обійшов він і проблему ідеології, пояснивши, що партія стоїть на засадах право-центризму і розбудується за зразком ХДС, будучи партнером німецьких християнських демократів. Все ж, ідеологічне позиціонування наразі не тягне на конкурентну перевагу Кличка, який є головним і чи не єдиним спікером партії.
              В продовження теми ідеології: Кличко висловлював безсумнівні симпатії до лібералізму, захоплюючись прикладом Грузії та готовністю Саакашвілі «починати з себе». Цитуючи Президента Грузії, Віталій спростував міф, що розмір України є гальмом реформ, оскільки в патронно-клієнтельскій 4.5-мільйонній Грузії, де кожен іншому кум, брат чи сват, щось змінювати було значно важче.
              Запитань до Віталія було чимало. Та от задати їх вдалось небагатьом. Всього було задано 5 питань, покликаних прояснити особливості партбудівництва, електоральної бази та стратегічних пріоритетів Кличка. Розвеселив кандидат історичних наук та політичний активіст зі стажем Сергій Добржанський, поцікавившись, чи буде Кличко брати в список Вірастюка для розблокування трибуни. Чемпіон світу у надважкій вазі пояснив, що 25 років займався вдосконаленням навиків переведення людей з вертикального положення в горизонтальне, проте за всі роки, на щастя, робив це лише в межах рингу. Тим не менше, виразив готовність застосувати свої навики у стелях ВРУ, у разі загрози національній безпеці України. А з Василем товаришує, і воліє зустрічатися поза стінами українського парламенту.
               На запитання завідувача кафедрою політології та державного управління, професора Анатолія Круглашова про членську базу партії, електоральне ядро та максимальний ареал виборців, на підтримку яких розраховує УДАР, Кличко відповів, що до партії беруть людей, що мають бажання працювати, є фахівцями своєї справи та володіють відповідними моральними якостями, висновки про які роблять виходячи з попередніх вчинків. Електоральним ядром лідер УДАРу назвав малих та середніх підприємців, а виборцями, які поряд з «ядром» — молодь. Зазначив, що частково фінансує партію з власної кишені, оскільки для підприємців підтримка УДАРу, який вже сприймається «як загроза» буває надто ризиковано.
                 Тема команди все ж залишилась не розкритою, принаймні, станом на 25 червня 2012 року. Ні можливих прізвищ (крім прикладу з Ліною Костенко) ні чіткого розуміння, як саме відбиратимуть  людей у список у мене не виробилось. Звертаючись до приказок (яких, за словами Віталія, він знає понад 500), лідер партії УДАР пояснив, що про кандидатів до списку судитимуть за їх попередніми справами і люди з команди будуть представлені публіці, проте досягнення публічного статусу вимагає тривалого часу. Можливо пора вже починати його досягати? Менше з тим, в Івано-Франківську мажоритарники були представлені…. Та все ж, наразі команда – це певний TOP-secret. Сподіваюсь, на нас чекає приємний сюрприз.
            Що ж стосується конкурентного позиціонування, Кличко відмітив, що об’єднана опозиція для УДАРу – партнер на округах, а взаємонепоборювання – важливий ключ до успіху, проте квотного принципу висунення кандидатів Віталій не підтримує, пропонуючи разом висунути найбільш рейтингових претендентів, визначення яких можливе шляхом незалежних соціологічних досліджень.
              Мені імпонувало те, що Кличко апелював до досвіду, який отримав в Київраді, будучи лідером фракції у 2006 та 2007 роках, сміливо розповідаючи про набиті «шишки». Власні помилки – найкращий вчитель, все ж таки.
              Дискурсу Кличка, який кілька раз вживав слово «хлопці» і маскулінну лексику, можна було б закинути антигендерність, що відмітила учасниця зустрічі, задавши запитання про майбутнє жінок в партії. Віталій обіцяв 40% жінок в списку, правда, не уточнюючи, в якій частині цього списку. Позаяк, в риториці Кличка червоною ниткою проходить прихильність до демократичних практик, прозорості та політики обговорення. З самого початку зустрічі гість зазначив, що його мета – не прийти і розповісти, як жити, а поспілкуватися. Віталій запевнив, що позиціонування УДАРу як «партії Віталія Кличка» є тимчасовим і відверто його напружує.
               Думаю, мав шанс зустрітися з політиком, який може стати великим. Як політичний консультант і як громадянин, відчуваю, що міг би обрати Кличка не лише клієнтом, але й…
           Хоча, спершу подивимося, як він справлятиметься з великими спокусами великої політики.

2 коментарі

Віктор Довганич
Пане Андрію, сьогодні вже, навіть, запізно про мову писати, а не те, що про Кличка. За 10 днів, які пройшли після його візиту, він міг кардинально поміняти, що характерно для всіх політиків, і свої погляди і своє бачення ситуації. Я дуже мав велику надію на те, що Кличко і Гриценко разом зможуть покращити життя українцям.
Андрій Круглашов
Пане Вікторе, згоден що 10 днів — це термін. Але часом треба призупинитись, щоб краще роздивитися. Поділяю Ваші надії і тривоги, із зауваженням, що міняти бачення ситуації — правильно. А от погляди… Гадаю, Віталій в процесі їх формулювання. Позаяк, принаймні ми можемо спиратися на щось попередньо сказане. Спостерігаючи динаміку, зможемо у разі чого, нагадати про минулі слова.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте