Звідки стирчать нитки?

Про маніпулювання зараз пише стільки авторів, що годі й перелічити. Ваш покірний слуга — не виключення.

Мушу зробити кілька зізнань: 

1) я сильно недооцінював небезпеки, які приховує цей вид впливу;
2) я вперто недобачав основ, на він базується;
3) оскільки сам стараюсь дотримуватись порад, які даю, я не оцінював інтерпретації, не маючи перед очима фактів.

Але ось очевидні докази, що підтверджують побиття Тимошенко. Поклін Ніні Карпачовій за мужність і відданість справі. 

Тому, очевидним стає те, що

1) маніпулювання (в даному випадку - прийом «red herring», спрямований на зміщення акцентів та відволікання уваги через розповсюдження відповідного відео) покликане приховати банальне зло — НАСИЛЬСТВО (в даному випадку — над беззахисним в'язнем)
2) цей вплив базується на тому, що замовники маніпулятивної технології можуть здійснювати насильство, яке, звісно ж, прагнуть робити безкарно. Потреба у маніпуляції інструментальна. Воно — ширма.
3) з етичної точки зору краще повірити і помилитися, ніж не повірити (нехай і тій, котра в попередньому житті — на волі не одноразово кричала «вовк, вовк!»)

Не хочу навіть коментувати те убоге, застаріле і фальшоване відео, розповюдженням якого в інтернеті займалися білявладні структури. Колеги політологічного та PR-івського цеху висловилися досить одностайно з цього приводу.

Цільовою аудиторією маніпуляції були самі злочинці, їх посібники, а також ті, хто став заручниками злочину, адже їм завжди любо виправдати свої дії або власною високою метою, або ницісню об'єкта знущань. 

У своїй лекції про абсолютну владу, А.М. П'ятигорський сказав, що вершиною людського ідіотизму є фраза «так треба». Я б ще поставив поряд 2 інші: «такі часи» і «не ми такі, життя таке». 

Виправдати можна все, крім добра. Останнє нічим не обумовлюється. І часи і життя є такими, якими ми їх робимо. 

Мені соромно визнавати власне співавторцтво і співвідповідальність. Бо я не зробив нічого, щоб в моїй країні не катували людей і не били жінку, якій я ще рік тому тиснув руку.

13 коментарів

Катерина Вілігорська
Щось зі світом твориться… І проти «машини» важко йти.
Святослав Вишинський
«На саміт до Януковича тупо ніхто не хоче їхати — і тут вибухи, і нафіга той саміт. Просто збіг, звісно. Як колись із „макіївськими терористами“ якраз, коли Януковичу треба було втекти від провалу на самміті в Японії». («Вибухи в Дніпрі дивно збіглись із іміджевим колапсом режиму», 2012-04-27)
Максим Пансик
Старий добрий Kansas City Shuffle панує. Kansas City Shuffle — це коли усі дивляться направо, а ти ідеш наліво; це коли людину заставляють вірити в те, що не має місця в реальному бутті. Це один із базових і основних методів «confidence game».
Михайло Шморгун
Маніпуляція — це форма комунікації в постмодерну епоху… Маніпуляція — це і форма навчання, це і форма самообману, який лікує… Це і почуття… і ще багато чого.

А у сфері політичного — маніпуляція наше всьо… бо якщо ти сам не маніпулюєш — то ти є обєктом маніпуляції…
Андрій Круглашов
«Маніпуляція — це форма комунікації в постмодерну епоху…»
Так,і не лише в постмодерну. Проте комунікація не дорівнює маніпуляції.
Тому важливо, якого результату ми хочемо досягти в наших комунікаціях з будь-якими цільовими аудиторіями тактично і стратегічно?

«Маніпуляція — це і форма навчання»
Так, але вчитель-маніпулятор сам не вірить в те, чого вчить і не дотримується принципів, яким вчить. Це навчання, яке не дає рости, не привчає до самостояння.
Тому, важливе питання — яка мета освіти?

«це і форма самообману, який лікує»
Так, але не краще, ніж морфій лікує пульпіт?
Тому, питання — яка мета лікування?

«А у сфері політичного — маніпуляція наше всьо…»
Так, але тільки за рахунок політичного. Чим більше в ньому маніпуляції, тим менше лишається політичного. Як ракова пухлина, що здійснює біологічний суїцид, гинучи разом з організмом, який вбиває, маніпулювання знищує сферу політичного, як розмови про спільне благо. А на місці політичного виростає похмурий моноліт влади (якому такі от чудові спеціалісти зі сфери політичного вже нах@# не потрібні, а потрібні гвинтики)

«бо якщо ти сам не маніпулюєш — то ти є обєктом маніпуляції…»
Маніпулюєш ти, чи ні — все одно являєшся об'єктом маніпуляції, якщо не живеш в печері/в пустелі чи на безлюдному острові.

Питання в іншому — чи стаєш ти жертвою маніпуляцій, чи ні?

Так от, маю думку, що зі зростанням в твоїй коммунікації з іншими частки маніпулятивного впливу, твої шанси не стати жертвою парадоксальним чином зменшуютья! Риття ями для інших часом так захоплює, що приходиш до тями на самому дні і вилазити вже несила.

Тому, делікатне питання вибору замовників та методів можна ставити таким чином:
«а чи готові ви опинитися з цією людиною/цими людьми в одній глибокій ямі?»
Чи на високому стовпі? (як казали на цікавому івенті де ти зі своїм візаві побував):)

Максим Пансик
Пане Михайле, гарне завуальоване формулювання жорстокого закону — «в мире есть две категории людей — первые имеют, вторых имеют». Спотворений і невірно розтлумачений Ніцшеанський поділ людей на надлюдей і рабів — дозволяє одиницям виживати і шикувати за рахунок знедолених мас. Та врешті-решт одиниці знищують одне одного. Історія переконує майбутнє за спільнотами, що живуть за «золотим правилом».
Михайло Шморгун
два хороших «маніпулятивних комента»
Максим Пансик
Одержимий ідеєю маніпуляції, бачитиме маніпуляцію у всьому.
Михайло Шморгун
От сьогодні був цікавий день з точки зору маніпуляції і прочого… Богом даний і народом обраний, мер Сторожинця, зробив так звану «сходку міста», на якій думав черговий раз получити свій рєспєкт у елєктората та прозвітувати за рік роботи… Але не сталося…

Його розірвали… За невиконані обіцянки, за його совковість, за тупі методи роботи, за ЖКХ, воду, дитячі садки. Особливо завзято рвав пан Максим… Мер, який за долі секунд перестав бути богообраним, людиною-сонцем, опустився до рівня переходу на особистості… Коротше — декілька громадян, людей, з якими мене тісно звело Сторожинецьке буття, його розірвали на шматки… У цьому красиво зрежисованому сценарії, мені випала важлива роль — нажати на курок… Моє питання, яке я мав задати стосувалося співпраці мера з регіоналами і чи готовий він публічно визначитися з ким він… З ними чи з народом… Мало довершити публічну страту домнула мера… Але не сталося…

Я не задав це питання… не зміг… Чому? Я ссикло? — Ні, Я «куплений» — Ні… Просто іноді внутрішній голос нагадує про те, що не можна плювати у те, у що раніше вклав частину свого серця, таланту і життя…
Андрій Круглашов
Не претендую на роль клірика від політконсалтингу, та це й не сповідь, Міша,
але я гадаю, що ти зробив правильно, не задавши питання в маніпулятивному форматі «чорне-біле». Та й «народ» — то сяюче узагальнення, imaginal society, хай вибачать мене народники. «Рупором» стати неважко. Проблема в тому, що «рупор» — інструмент, яким користають інші.

Мені подобається одна думка у Фернандо Саватера. Він своєму синові радить по життю робити той вибір, що розширить його коридор можливостей, а не той, що звузить.

Михайло Шморгун
Це скоріше питання ціннісного вибору…

Мій вибір — звузив коридор до мінімума… Бо Максим публічно назве мене (… даже боюсь собі представити всю мощ, його праведного гніву) і буде правий і до мера тепер ні ногой, бо по всім розкладам — я крайній, я організатор «заговора» (Логіка проста — а хто ж іще?).

От така Маніпуляція — де мене «відіграли втемну»… (при тому, що я так ніколи не поступав з людьми)

Достоєвщіна…
Максим Пансик
Пане Михайле, маніпулятор маніпулював маніпуляцією та не маніпулятурнуло. Не демонізуйте себе. Щось підказує, що все буде добре і не так страшно як ви хочете описати.
Максим Пансик
Пане Андрій, перепрошую за наглість. Дозвольте прорекламувати власний допис у вашому. Як таки дуже допече чи буде вам завадою. Сам попрошу адміністрацію видалити з корінням.

m-pansyk.vkursi.com/3464.html

Як я був на «сходкі» «села Сторожинец» або молодим тут не місце.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте