Несолідна Солідарність
Сьогодні по всій Україні відбулися солідарні акції протесту з вимогами покарати винних у загибелі київського студента в районному відділку Київської міліції. І Чернівці теж мали виявити солідарність…
Акція була перенесена на 10.20 в Український Народний Дім, оскільки міська рада повторно відмовлялась санкціонувати акцію, посилаючись на власну постанову, котра обмежує конституційні права на зібрання необхідністю повідомлення про акцію за 3 робочих дні.
Вирушили до Букініста, щоб повідомити тим, хто мав прийти на акцію про перехід. Проте з 9.48-10.06 окрім знімальної групи ТРК Чернівці, до нас підійшло лише двоє (!) студентів, котрі, в свою чергу, відмовилися йти в Нар. Дім за браком часу. Проте знайшлися двоє інших, гідних та небайдужих студентів, що прийшли і висловили солідарність. Щодо решти учасників, їх склали випускниці кафедри політології та громадські діячі. Зголосився прийти Микола Малярчук. Решта аудиторії була представлена журналістами, яким особлива подяка за гострі запитання до представників МВС, котрі засудили дії колег з Києва, та давали роз’яснення щодо прав і обов’язків громадян та працівників міліції.
Всім роздали портрети загиблого студента Ігоря, ушанувавши небіжчика хвилиною мовчання. Учасників коротко ознайомили з метою акції, яка полягає в тому, щоб покарати винних та запобігти повторенню трагедії в майбутньому.
Прозвучали запитання щодо того, як діяти громадянину у випадку затримання, огляду; щодо перевірки документів, та інших даних.
Представники міліції відповідали на запитання розгорнуто. Висловили готовність до співпраці, запропонувавши:
- Спільні зі студентами патрулі, що забезпечить контроль за діями міліціонерів, а також підвищить правову свідомість молоді;
- Спільні навчання, лекції для студентів, розроблення буклетів та інших матеріалів по правам та обов’язкам громадян та правоохоронців;
Петро Кобевко висловив занепокоєння, що акція відбувається не в тому напрямку і потрібно було протестувати біля МВС.
Але оскільки регіональний координатор Віталій Шабунін зазначив, що акція проводиться так, як вважає доцільним та можливим регіональний координатор, в ролі якого довелось виступати мені акція була проведена в якості круглого столу, що можливо є кращим, з точки зору якісного інформування громадськості, адже протест – не самоціль, тим більше, частина вимог уже виконується.
Учасники розійшлись з усвідомленням необхідності співпрацювати в напрямку вирішення проблем, пов’язаних із незахищеністю громадян, та почуттям розчарування через небажання студентів, окрім двох, захищати себе та своїх колег.
Як організатор, висловлюю велику подяку Українському Народному Дому, представникам МВС та журналістам, а також всім небайдужим, хто прийшов на зустріч.
Приношу вибачення всім, хто хотів би підтримати акцію, але не дізналися про неї вчасно.
Але наприкінці, висловлюю розчарування через відсутність близько 20 людей, що дали особисту згоду, та щонайменше сотні тих, хто отримав повідомлення про акцію. Нехай кожен спитає себе, скільки ще потрібно смертей та каліцтв, щоб нарешті відчути та зрозуміти, що це – спільна проблема всієї України. Влади, опозиції, міліції, громадськості, журналістів, бізнесу, студентів, матерів, мене і Вас.
Акція була перенесена на 10.20 в Український Народний Дім, оскільки міська рада повторно відмовлялась санкціонувати акцію, посилаючись на власну постанову, котра обмежує конституційні права на зібрання необхідністю повідомлення про акцію за 3 робочих дні.
Вирушили до Букініста, щоб повідомити тим, хто мав прийти на акцію про перехід. Проте з 9.48-10.06 окрім знімальної групи ТРК Чернівці, до нас підійшло лише двоє (!) студентів, котрі, в свою чергу, відмовилися йти в Нар. Дім за браком часу. Проте знайшлися двоє інших, гідних та небайдужих студентів, що прийшли і висловили солідарність. Щодо решти учасників, їх склали випускниці кафедри політології та громадські діячі. Зголосився прийти Микола Малярчук. Решта аудиторії була представлена журналістами, яким особлива подяка за гострі запитання до представників МВС, котрі засудили дії колег з Києва, та давали роз’яснення щодо прав і обов’язків громадян та працівників міліції.
Всім роздали портрети загиблого студента Ігоря, ушанувавши небіжчика хвилиною мовчання. Учасників коротко ознайомили з метою акції, яка полягає в тому, щоб покарати винних та запобігти повторенню трагедії в майбутньому.
Прозвучали запитання щодо того, як діяти громадянину у випадку затримання, огляду; щодо перевірки документів, та інших даних.
Представники міліції відповідали на запитання розгорнуто. Висловили готовність до співпраці, запропонувавши:
- Спільні зі студентами патрулі, що забезпечить контроль за діями міліціонерів, а також підвищить правову свідомість молоді;
- Спільні навчання, лекції для студентів, розроблення буклетів та інших матеріалів по правам та обов’язкам громадян та правоохоронців;
Петро Кобевко висловив занепокоєння, що акція відбувається не в тому напрямку і потрібно було протестувати біля МВС.
Але оскільки регіональний координатор Віталій Шабунін зазначив, що акція проводиться так, як вважає доцільним та можливим регіональний координатор, в ролі якого довелось виступати мені акція була проведена в якості круглого столу, що можливо є кращим, з точки зору якісного інформування громадськості, адже протест – не самоціль, тим більше, частина вимог уже виконується.
Учасники розійшлись з усвідомленням необхідності співпрацювати в напрямку вирішення проблем, пов’язаних із незахищеністю громадян, та почуттям розчарування через небажання студентів, окрім двох, захищати себе та своїх колег.
Як організатор, висловлюю велику подяку Українському Народному Дому, представникам МВС та журналістам, а також всім небайдужим, хто прийшов на зустріч.
Приношу вибачення всім, хто хотів би підтримати акцію, але не дізналися про неї вчасно.
Але наприкінці, висловлюю розчарування через відсутність близько 20 людей, що дали особисту згоду, та щонайменше сотні тих, хто отримав повідомлення про акцію. Нехай кожен спитає себе, скільки ще потрібно смертей та каліцтв, щоб нарешті відчути та зрозуміти, що це – спільна проблема всієї України. Влади, опозиції, міліції, громадськості, журналістів, бізнесу, студентів, матерів, мене і Вас.
3 коментарі
Я удивлялся что студенты аморфны, а теперь не удивляюсь. Потому как они все же часть социума, который попросил — «Не нужно нам больше политики».
Потому, мы как политологи должны посидеть и с трезвой головой подумать — Как же должен проходить политический процесс в стране, где социум осознанно отказывается от политики. Это, на мой взгляд, самый актуальный вопрос сегодняшней украинской политической мысли. Нужно понять что обратной связи от общества не дождаться, а потому такие процессы как контроль, критика или поддержка власти нуждаются в новых форматах и механизмах.