Дострибалися...
Ніцше (1844-1900) зупинився на порозі ХХ століття. Епохи, за якої недолюдки, що бачили себе НадЛюдьми відправили у небуття десятки мільйонів. Про що плакав би Ніцше, побачивши, що накоїли ті, кого він визволив від моралі? Що відчув би серед тиші Біркенау? Серед стогону приречених на крематорій.
Сам Він казав, що певно вмер би, якби не стримав слова, чи вбив би когось власноруч. Але послідовники такими дрібницями, як честь та цінність людини не переймалися...
Все почалось ХІХ столітті, в якому троє, вельми незалежно, розхитали, здавалося б, довершену картину світу, запропоновану (хоча, скоріше проголошену як істину) Гегелем.
Ці троє — Маркс, Кьєркегор та Ніцше, на мою думку, були вельми охочі влізти в майбутнє поза чергою. Всі троє любили стрибки. Маркс — з царства необхідності в царство свободи (хоча «царство» і «свобода» — речі малосумісні);
Кьеркегор — у віру (пройшовши крізь відчай). Але без любові до Божого творіння — людини і себе самого;
Ніцше — до Надлюдини, не зауваживши, що спершу треба стати Людьми.
Хотілося б, щоб ХХІ століття ми присвятили, насамперед цій задачі. Починаючи з себе.
Сам Він казав, що певно вмер би, якби не стримав слова, чи вбив би когось власноруч. Але послідовники такими дрібницями, як честь та цінність людини не переймалися...
Все почалось ХІХ столітті, в якому троє, вельми незалежно, розхитали, здавалося б, довершену картину світу, запропоновану (хоча, скоріше проголошену як істину) Гегелем.
Ці троє — Маркс, Кьєркегор та Ніцше, на мою думку, були вельми охочі влізти в майбутнє поза чергою. Всі троє любили стрибки. Маркс — з царства необхідності в царство свободи (хоча «царство» і «свобода» — речі малосумісні);
Кьеркегор — у віру (пройшовши крізь відчай). Але без любові до Божого творіння — людини і себе самого;
Ніцше — до Надлюдини, не зауваживши, що спершу треба стати Людьми.
Хотілося б, щоб ХХІ століття ми присвятили, насамперед цій задачі. Починаючи з себе.
4 коментарі
Негативні впливи Маркса чи Ніцше є водночас позитивними можливостями суспільства подивитися на себе.
Ми всі носимо в собі і Маркса, і Ніцше, і Кєркергора. В тій чи іншій формі вони підривали брехню, на якій стояло суспільство. Інколи з брехнею летіло сторч і саме суспільство. До речі, християнство теж можна розглядати як інквізиційні вогні (до речі, останні з них горіли таки в 19 ст.)
Видається, що суть не в доктринах і догмах, а в людській природі, яка будь-що може перевернути на свою егоїстичну користь.