На кого орієнтуватись?

Трансформації зовнішньополітичних орієнтирів часто стають дороговказом для суспільних змін. Наша ж країна перебуває в ціннісному вакуумі, між неможливістю жити по-старому та неспроможністю щось поміняти. Загальносвітова тенденція до руйнування цілісної суті моралі, на яку вказує Елеседеа Макінтайр в праці «Після Чесноти»,  набуває в Україні свого апогею. Ми пожинаємо плоди постулатів діалектичного матеріалізму про те, що цінності – це надбудова, а економіка, споживання – база. Світова криза яскраво продемонструвала, що без надійних опор, якими є цінності, дах або з’їжджає, або падає просто на фундамент. Без віднайдення свого етосу, кодексу честі на Україну чекає гуманітарна катастрофа. Посттоталітарна зневіра у всякі ідеали призводить до нігілізму, відкидання людини. Наше небажання грати за правилами та схильність виправдовувати власне зло тим, що й інші роблять так само виключає побудову суспільства, в якому хотілося б жити. То на кого ж орієнтуватися? Де в світі людина, її свобода, гідність та місце в громаді є насправді цінним? На мою думку у Європі, адже саме там ці принципи знаходять своє, принаймні часткове, втілення.  Бо нажаль теперішня Росія Медвєдєва, Путіна, Жиріновського та Кадырова не є Росією Ахматової, Пастернака чи Бердяєва. То на кого ж орієнтуватися? Може на Китай, де люди працюють по 13-15 годин на добу за 100$ на місяць? Де прихильників Фалунь Дафа катують,  інтернет під повним контролем і все іде по плану? То як же повести Україну в Європу Сартра та Камю, Корчака та Ясперса? Точно не так як описується в одній з сур Корану: «І погнали їх натовпом в Рай». Для цього потрібно інтегровувати(сь?) молодь, майбутню еліту. І не в ролі чорної робочої сили. Тоді ми матимемо шанс, до якого країна ще можливо не готова. А скільки власних світочів має народила наша рідна земля? І не про Шевченка мова, ним, сердешним, просто замінили Леніна. Якби ми у життєвому виборі орієнутвалися на Сковороду, наскільки краще б жили. Кожен робив би те, що йому до душі й від цього суспільство лише виграло б. А яким чудовим Вчителем добра був Сухомлинський? Чи не варта захоплення працездатність Франка? Є ж бо на кого орієнтуватися. А насправді так просто змінити життя, просто вийти на вулицю, просто прибрати сміття... Просто бути людьми, пам'ятаючи, що протилежність любові не ненависть, а байдужість.

1 коментар

Андрій Круглашов
Дуже дякую, це справжній кладязь!
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте