Якщо Ви громадянин
Наче вибори, а думаю про табори. Концентраційні.
Запитання Прімо Леві «якщо я людина» або «чи людина я?» досі болюче вимагає відповіді.
Видовище людської гідності в нелюдських умовах вражає вже тому, що рідкісне. Ті, хто був за дротом знають, що виключень з жорстокого правила: «помри ти сьогодні, а я – завтра» мало. Суть табору як інституції – змусити людину відмовитись від свободи, оскільки всі альтернативи — жахливі.
Доводилось чути ототожнення табору і виборів, як інституцій.
Дійсно, вибір є навіть в таборі. Просто там вибір доводиться робити з дедалі гірших альтернатив, кількість яких зменшується, як «шагренева шкіра», якість же, з рештою, зводиться до вибору між жалюгідним життям і нікчемною смертю.
І відсутність виборів була є і буде дорогою до табору. Як і відсутність громадянського суспілства, здатного вибір відстояти.
Доводилось чути: «немає (з) кого обирати».
І згадувалась страшна картина неможливого вибору, описана в книзі . Там матір трьох синів – в’язнів табору смерті, стоїть перед нацистами. І ті пропонують матері вибір: обирай, хто житиме з них, двох інших розстріляємо. Не обираєш – уб’ємо всіх…
Доводилось чути: «вибори нічого не вирішують».
Наш з Веронікою друг, , що провів в найстрашніших сталінських таборах майже 8 років, поділився якось колимською мудрістю: «якщо тобі дуже, дуже, дуже погано, пам’ятай: завжди може бути значно гірше».
І якщо Ваш вибір дійсно нічого не вирішує, товиникає питання: «а чому ж їх тоді фальсифікують?», «а чому ж Вас тоді купують?», «чому Вами маніпулюють?»
Ціль маніпулятора – влада, як «свобода над» Вами, як рабами, а не Ваша свобода і гідність. Власна, не Ваша безпека. Власний, не Ваш добробут. Але і Ви маєте владу над ним, допоки ви — громадяни.
Якщо ж вирішують за Вас – буде гірше Вам!
Доводилось чути також, що «демократія не для нас».
Дійсно, якість кратії (влади) прямо залежить від характеру демосу (народу). Демократія не гарантує НІЧОГО, окрім шансу на краще. Зате її відсутність дає 100% гарантію того, що прийде тиран. І позбавить нас спершу відповідальності, потім – свободи робити вибір у власних інтересах, по тому – власності, в тому числі над самим собою, а в решті і життя…
Ті,що купують Вас, притлумлює Вашу совість, переконує, що всі однакові і Ваш голос нічого не вирішує – або маніпулятори-рабовласники, що прагнуть упокорити й обікрасти, забравши найцінніше – можливість подальшої можливості, або раби, що вже скорилися і хочуть, щоб скорилися Ви.
, яку написав для сина, Амадора, радив: «роби той вибір, що розширить твої можливості». Громадянський вибір – з таких.
Це – шлях гідності без насильства. І дорогу ціну платили предки за таку можливість для нас. За нашу свободу обирати. В тому числі – 28-го жовтня своїх кандидатів.
Тому я звертаюсь до Вас, сестри і брати, матері та батьки, бабусі й дідусі!
Зробіть той вибір що розширить Ваші і наші можливості! Якщо Ви – громадяни, а не раби. Люди, а не табірна сльота.
І я вірю, що ми — громадяни і люди! І я сподіваюсь що Ви прийдете і проголосуєте.
Всього Вам доброго.
Ваш Андрій К.
27.10.2012
PS: А якщо все ж таки є Бог? І Він дав нам свободу волі і доведеться відповідати за зроблений або не зроблений вибір?
Який шлях вестиме до Нього? А який – в бік, де його світла не видно, а любові не чути?
Це питання вимагає відповіді. Особистої.
Запитання Прімо Леві «якщо я людина» або «чи людина я?» досі болюче вимагає відповіді.
Видовище людської гідності в нелюдських умовах вражає вже тому, що рідкісне. Ті, хто був за дротом знають, що виключень з жорстокого правила: «помри ти сьогодні, а я – завтра» мало. Суть табору як інституції – змусити людину відмовитись від свободи, оскільки всі альтернативи — жахливі.
Доводилось чути ототожнення табору і виборів, як інституцій.
Дійсно, вибір є навіть в таборі. Просто там вибір доводиться робити з дедалі гірших альтернатив, кількість яких зменшується, як «шагренева шкіра», якість же, з рештою, зводиться до вибору між жалюгідним життям і нікчемною смертю.
І відсутність виборів була є і буде дорогою до табору. Як і відсутність громадянського суспілства, здатного вибір відстояти.
Доводилось чути: «немає (з) кого обирати».
І згадувалась страшна картина неможливого вибору, описана в книзі . Там матір трьох синів – в’язнів табору смерті, стоїть перед нацистами. І ті пропонують матері вибір: обирай, хто житиме з них, двох інших розстріляємо. Не обираєш – уб’ємо всіх…
Доводилось чути: «вибори нічого не вирішують».
Наш з Веронікою друг, , що провів в найстрашніших сталінських таборах майже 8 років, поділився якось колимською мудрістю: «якщо тобі дуже, дуже, дуже погано, пам’ятай: завжди може бути значно гірше».
І якщо Ваш вибір дійсно нічого не вирішує, товиникає питання: «а чому ж їх тоді фальсифікують?», «а чому ж Вас тоді купують?», «чому Вами маніпулюють?»
Ціль маніпулятора – влада, як «свобода над» Вами, як рабами, а не Ваша свобода і гідність. Власна, не Ваша безпека. Власний, не Ваш добробут. Але і Ви маєте владу над ним, допоки ви — громадяни.
Якщо ж вирішують за Вас – буде гірше Вам!
Доводилось чути також, що «демократія не для нас».
Дійсно, якість кратії (влади) прямо залежить від характеру демосу (народу). Демократія не гарантує НІЧОГО, окрім шансу на краще. Зате її відсутність дає 100% гарантію того, що прийде тиран. І позбавить нас спершу відповідальності, потім – свободи робити вибір у власних інтересах, по тому – власності, в тому числі над самим собою, а в решті і життя…
Ті,що купують Вас, притлумлює Вашу совість, переконує, що всі однакові і Ваш голос нічого не вирішує – або маніпулятори-рабовласники, що прагнуть упокорити й обікрасти, забравши найцінніше – можливість подальшої можливості, або раби, що вже скорилися і хочуть, щоб скорилися Ви.
, яку написав для сина, Амадора, радив: «роби той вибір, що розширить твої можливості». Громадянський вибір – з таких.
Це – шлях гідності без насильства. І дорогу ціну платили предки за таку можливість для нас. За нашу свободу обирати. В тому числі – 28-го жовтня своїх кандидатів.
Тому я звертаюсь до Вас, сестри і брати, матері та батьки, бабусі й дідусі!
Зробіть той вибір що розширить Ваші і наші можливості! Якщо Ви – громадяни, а не раби. Люди, а не табірна сльота.
І я вірю, що ми — громадяни і люди! І я сподіваюсь що Ви прийдете і проголосуєте.
Всього Вам доброго.
Ваш Андрій К.
27.10.2012
PS: А якщо все ж таки є Бог? І Він дав нам свободу волі і доведеться відповідати за зроблений або не зроблений вибір?
Який шлях вестиме до Нього? А який – в бік, де його світла не видно, а любові не чути?
Це питання вимагає відповіді. Особистої.
5 коментарів
PS: Заслуговує на повагу час написання — 05:33! Автору удачі!
А думаю, що і рай і пекло — то на землі і у відносинах між нами. І якщо щось роблю, я думаю так: А якщо Бог є, і якщо є сатана, то до кого веде та дія, яку роблю.
То якщо мислити так, я думаю, що не обирати — то не від Бога, бо маємо ж ми свободу волі.
Думаю, що тут на землі ми можемо бути ближчими до Бога, якщо робимо те, що добре, якщо кажемо те, що відчуваємо як правду, якщо небайдужі.
Інакшими словами, спільнота, котра не може, як написано в Писанні «Вилучити лукавого з-поміж себе» сама складається з одержимих людей. Я про те, що українці нація нерозкаяних.
Одного разу чоловік розмовляв з богом і запитав його:
— Господи, я б хотів дізнатися, що таке Рай і що таке Пекло.
Господь привів його до двох дверей, відкрив одну і провів добру людину всередину.
Там був величезний круглий стіл, на середині якого стояла величезна чаша, наповнена їжею, який пахла дуже смачно.
Добра людина відчув, що в нього слюньки потекли.
Люди, що сидять навколо столу, виглядали голодними і хворими.
Всі вони виглядали вмираючими від голоду.
У всіх них були ложки з довгими-довгими ручками, прикріпленими до їх рук.
Вони могли дістати чашу, що наповнені їжею, і набрати їжу,
але так як ручки у ложок були занадто довгі,
вони не могли піднести ложки до ротами.
Добра людина був вражений видом їх нещастя.
Господь сказав: «Ти зараз тільки що бачив Пекло».
Господь і добра людина потім попрямували до других дверей.
Господь відчинив її.
Сцена, яку побачив добрий чоловік, була ідентичною попередньої.
Тут був такий самий широкий круглий стіл, та ж гігантська гущавина,
яка змушувала його рот наповнюватися слиною.
Люди, що сидять навколо столу, тримали ті ж ложки з дуже довгими ручками.
Тільки цього разу вони виглядали ситими, щасливими і зануреними у приємні розмови один з одним.
Добра людина сказав господу:
Я не розумію "
. Це просто", — відповів йому Господь,
«Ці навчилися годувати один одного. Інші ж думають тільки про себе».