Впритул: Йосип Вінський

Пересилюючи себе, берусь за розповідь про зустріч з Йосипом Вінським, сучасним коаліціянтом та лідером партії «Народна Влада». Від 1994 цей чоловік 5 разів обирався у ВРУ. Закоренілий депутат з 16-річним стажем вже має за плечима чимало Х-ів, себто ексів. Колишній соціаліст, колишній Б’ЮТівець нині тішиться, що влада в Україні нарешті єдина, а особливо тим, що він – її частина. Про це пізніше.  
Трохи передісторії. Вінський відвідав Чернівці у середу, 16 червня, в один день з Бондаренком, лише на добу пізніше за Тимошенко. Мені була цікава зустріч із ним, адже знайомий, що співпрацює з Вінським просив закликати толкових студентів (а таких, на щастя, я знаю багато) на зустріч. Та коли я побачив в залі Грушевського десятки людей, мало схожих на студентів, постало питання: що ж буде?
 
Вінський вийшов до трибуни і сказав: вважаю що прийшов не в гості, а на роботу. (Не дивно, 13.00 – цілком робочий час :). Йосип Вікентійович розправив плечі, та вдивляючись в зал промовив щось пафосне: в непростий, смутний час, коли незрозуміло, кому вірити, Ви повірили мені та партії! Після цих слів, ми з дружиною аж ссунулись із крісел. Я стабільно не в’їжджав у формат.
 
П’ятикратний депутат дедалі згущав барви, розповідаючи основи економ теорії та практики. Було зрозуміло, що ми в ж… жалюгідному стані, навість в порівнянні з 1989, коли Йосип Вікентійович ще не був у ВРУ. Пояснив, що екон. Переваги Росії – фікція. Хвалив Польшу та Білорусь за відсутність олігархів. І тут Йосипа понесло… Наш «гість на роботі» виголосив ідею забрати гроші у 200 олігархічних сімей, на користь 2.000.000 українців. Така от модель творення середнього класу. Превед, Володя Ленін! Проте як же наш гість р’яно захищав Фірташа, відповідаючи на делікатне запитання Іллі Хаімовича Хоча щодо ставлення до відвкликання наших юристів із Стокгольмського процесу.
В цей драматичний момент Вероніка, гортаючи програму знайшла «плани партії»: 
пункт 1. – партія створюється на ідеологічних засадах.
пункт 2. – створюємо ідеологію.
No comments…
 
Слід віддати належне, Вінський досить сильно та переконливо розповідав про власні досягнення на посаді міністра Транспорту. Якщо те, що він сказав – правда, управлінець він добротний і розуміється в своїй справі. Зазначив, що в КабМіні Тимошенко лише він, а також Пензеник, Єхануров та Огризко могли бути незгодними.
В цілому, дуже лояльний до Президента та влади, Вінський все ж засудив здачу Криму та позбавлення права на місцеві вибори. (Цікаво, чи він голосував проти?) Казав, що протестуватумуть проти утисків свободи слова.
 
Аж раптом відбулась подія, що пролила світло на те, на що я власне прийшов. Мене ласкаво попросили, щоб ми припинили відео зйомку (Женя Чижик знімав для Vtemi.com), бо домовлялися лише про перші 20 хв. Виявилось, що ми – на Партійних зборах! А зустріч зі студентами – певний побічний ефект. Це дещо пояснювало наявність президії, пафос промов, на зразок заяви, що Народна Влада – не бізнес проект, а також висловленого Вінським глибокого переконання, що ніхто з партійців не повинен працювати за гроші… Ще лідер «НВ» катком пройшовся по суміщенню політики та бізнесу, підкріпивши цю бородату ідею парочкою анти-олігархічних сентенцій. Саме небажанням Тимошенко боротися з олігархами він пояснює їх розрив. На Юлію Володимирівну Вінський наїжджав із знанням справи та в своє задоволення. Видно партнери всіляко заохочують антиБЮТівську риторику («Комітети порятунку Тимошенко, фарисеї при владі»). Запозичивши формулу екс-президента, та вважаючи своїм найбільшим гріхом те, що двічі привів до влади Тимошенко, Вінський мимоволі нагадав мені англійську приказку: «Fool me once – shame on you, Fool me twice – shame on me». 
Наприкінці цікавий чоловік, якого Вінський знав по імені та батюшці, спитав, на яких засадах має виховуватись український патріот, та кого вважати героєм, чи може буржуазним націоналістом. 
Вінський гідно вийшов з положення, (а може це домашня заготовка), повернувшись до портретів Петлюри та Винниченка, заявив, що йому ближче останній, оскільки перший уповав лише на військову силу. Зазначив, що у поєднанні соціального (Схід) з національним (Захід) він бачить об’єднання країни, тоді як крайні українські так як і російські націоналісти не мають ні голови ні совісті.  
 
Промова Вінського була досить емоційна та еклектична. В ній поєднувались такі мотиви, як «моє радянське виховання не дозволяє підтримувати фарисеїв при владі», «нам потрібен свій Мойсей», говорив також про консюмеризм та історичну місію його партії. Не забув пнути політичний труп Мороза, а на запитання, хто ж зрадник, Йосип Вікентійович сказав: «Чи Вінський колись відступався від євро соціалізму, чи проголосував проти совісті?» Що ж, я залишаю на розсуд читача його виборців проблему динамічності совісті політичних діячів.
Часу на питання не було, що здається радувало літню президію. Вінський наспіх зібрався і здається був чимось роздратований. Ми перекинулись парою слів, більше говорив я, запрошуючи у блогосферу. Що ж Йосип Вікентійович, приїжджайте ще, але вже не на партійні збори.
Дякую і Вам, що прочитали цей матеріал! Якщо бажаєте, але не можете прокоментувати, можете написати на мейл.
Спишемось, зчитаємось!