Впритул: Юлія Тимошенко
Починаючи з цього матеріалу почну ділитися з читачами враженням від зустрічей з політиками Всеукраїнського масштабу.
І хоча Юлія Володимирівна не перший політик з яким довелось бачитись безпосередньо (були ще й Ющенко, Яценюк, Литвин, Тігіпко та Симоненко), але перша, спілкування з ким можу описати за гарячими слідами.
Зустріч відбулась в актовому залі КНТЕУ. Присутні партійці (помітив Гасюка, Віщук та Коцур), Рухівці (чимало представників давньої політ. сили виступали), депутати, наш блоггер (певно від блоку Нац.Патріотичних сил), а також ми з дружиною від Вкурсі та Комітету Виборців та інші громадські діячі.
Слід віддати належне Тимошенко. Вона прибула вчасно і перебувала в добрій формі.
На початку зустрічі всім подякувала та попросила зосередитись на питаннях майбутнього та теперешнього України, на противагу історичним суперечностям, котрі роз'єднують. Забігаючи наперед скажу, що її прохання проігнорували.
Коротко зупинюсь на основних меседжах від ЮВТ:
Що маємо і хто винен:
— ситуація критична. Гірше ще не було; --> Те що маємо — заслуга не Януковича, а прорахунок демократичного табору.
— навіть Кучма був краще, бо якось балансував та не зачіпав роз'єднуючі теми.
— країна висмикнута із природнього шляху розвитку.
— боротьба буде затяжною, невідомо, що ще ми втратимо.
— план Януковича — приватизація всіх об'єктів в Україні, в.т.ч. держ. монополій;
Що робити:
- стратегія проста — ми єдині — ми перемагаємо; Тест на «Ми» (себто справжні опозиційні сили) — чи продовжують внутрішньовидову боротьбу.
— сама Тимошенко заявила: «Я НІКОЛИ не буду бити по іншим опозиційним силам». Уточнила — що в ЗМІ, після чого дала коротку характеристику іншим політичним силам, означивши їх партнерський статус;
Тігіпка назвала невід'ємною частиною ПР. Пояснила закиди щодо того, що Тігіпко — технічний к-т Тимошенко прагненням відтягнути голоси (хоча за опитуванням інституту Горшеніна, опубдікованим на lb.com.ua в ІІ турі електорат Тігіпка розколовся між Тимошенко та Януковичем практично навпіл — 42 та 43% відповідно. прим. автора)
Щодо Нашої України, Тимошенко з газетою в руках дуже емоційно розповіла про інтерв'ю Єханурова, з красномовною назвою «Юрий Ехануров: «Осенью можно ставить вопрос о вхождении «Нашей Украины» в коалицию»» //
«За Україну» Кириленка охарактеризувала, як достатньо виважену політ. силу, та таку що працює у вірному напрямку.
Щодо Анатолія Гриценка, зазначила, що від нього навряд чи варто очікувати ножа в спину.
Народна самооборона кооперується з опозицією (свої люди :)
Велике дякую Народному Руху України.
Все непросто (прямо як у багатьох користувачів вконтакті :) у стосунках із «Фронтом Змін». Роз'яснюючий коментар — існування спільного фонду Яценюка та Пінчука за підтримки родини Кучми.
Наприкінець роздачі слонів Юлія Тимошенко зазначила, що робитиме все для об'єднання опозиції.
Що ж до варіантів об'єднання — Тимошенко окреслила 3 можливі сценарії:
— паралельні колони, за відсутності взаємного інформаціного негативу;
— блокування, як бажаний варіант. Тут ЮВТ додала, що Президент хоче ввести закон, що обмежує/забороняє блоки;
— об'єднання в єдину партію, зі збереженням славетних історичних партій (яким чином — зазначено не було);
Що буде:
— Особливий акцент було зроблено на згубності мажоритарної системи, навіть за варіанту 50%/50%. Адмін ресурс буде дуже потужний. Під певних лояльних бізнесменів виділятимуться кошти, в т.ч. бюджетні, для їх проштовхування.
На моє питання-пропозицію щодо висування альтернативи діям влади та подальної стратегії боротьби, Юлія Володимирівна відповіла, що
— її тіньовий уряд запропонував пакет реформ для бізнесу;
— альтернативний бюджет;
— стратегію самодостатності по енергоресурсам.
Тут зупинюсь детальніше. Я також задав питання щодо заяви Азарова, та звернення до Путіна з проханням оприлюднення записів, які мали б підтвердити, що сама Тимошенко планувала пролонгацію перебування ЧФ в Криму; Юлія Володимирівна підтвердила, що це питання піднімалося Путіним підчас кожного з візитів. Проте категорично заперечила своє прагнення продовжити угоди, пояснивши, що така формула на руку лише олігархам, що не бажають реорганізовувати енергомісткі підприємства. Що ж стосується теперішньої угоди — ЮВТ обіцяла її денонсацію у разі приходу до влади. Зазначила, також, що населення аж ніяк не виграло від угод Путіна-Азарова і ціни не зменшились і не зменшаться. Наголосила, що потрібно аналізувати документи а не заяви.
Виникло закономірне питання, чому ж раніше не було зроблено стільки всього доброго й потрібного. ЮВТ випередила його, зазначивши, що на заваді реалізації багатьох проетків стали: відсутність парламентської підтримки, конкуренція в демократичному таборі та криза.
Значна кількість питань із залу лунали у вигляді скарг. «Депутати на проголосували, нас не підтримує Європа, тисне глобалізація». Склалося враження, що політики жаліються. Юлія Володимирівна тримала лице, коротко відповідаючи щось співчутливе, або ж «буде вирішено». Всіх запитань не пригадаю, (їх було 6-7), але виступаючі справили на мене гнітюче враження. І шкода їх, і прикро за твердолобість. Не бачу єдності серед них. Наприкінці один депутат виступив, пояснивши небажання фрації міськ. ради підтримати переіменування Садової на честь Бандери чи Шухевича тим, що на вулиці проживає біля 30% екс-військових, які цьому противляться.
Весь спіч був вельми щирим та емоційним. Деякі слухачі обтирали сльози. Я відчував тривогу, слабкість та роздратування.
Юлія Володимирівна наголосила, що журналісти вже чекають і зустріч добігає кінця. Люди підійшли до неї. Підійшов і я, щоб запропонувати приєднатися до Вкурсі. І хоча у мене сильно розболілась голова, що для мене є ознакою зіткнення з маніпулюванням, все ж приємно було потиснути руку цій енергійній та сильній жінці.
І хоча Юлія Володимирівна не перший політик з яким довелось бачитись безпосередньо (були ще й Ющенко, Яценюк, Литвин, Тігіпко та Симоненко), але перша, спілкування з ким можу описати за гарячими слідами.
Зустріч відбулась в актовому залі КНТЕУ. Присутні партійці (помітив Гасюка, Віщук та Коцур), Рухівці (чимало представників давньої політ. сили виступали), депутати, наш блоггер (певно від блоку Нац.Патріотичних сил), а також ми з дружиною від Вкурсі та Комітету Виборців та інші громадські діячі.
Слід віддати належне Тимошенко. Вона прибула вчасно і перебувала в добрій формі.
На початку зустрічі всім подякувала та попросила зосередитись на питаннях майбутнього та теперешнього України, на противагу історичним суперечностям, котрі роз'єднують. Забігаючи наперед скажу, що її прохання проігнорували.
Коротко зупинюсь на основних меседжах від ЮВТ:
Що маємо і хто винен:
— ситуація критична. Гірше ще не було; --> Те що маємо — заслуга не Януковича, а прорахунок демократичного табору.
— навіть Кучма був краще, бо якось балансував та не зачіпав роз'єднуючі теми.
— країна висмикнута із природнього шляху розвитку.
— боротьба буде затяжною, невідомо, що ще ми втратимо.
— план Януковича — приватизація всіх об'єктів в Україні, в.т.ч. держ. монополій;
Що робити:
- стратегія проста — ми єдині — ми перемагаємо; Тест на «Ми» (себто справжні опозиційні сили) — чи продовжують внутрішньовидову боротьбу.
— сама Тимошенко заявила: «Я НІКОЛИ не буду бити по іншим опозиційним силам». Уточнила — що в ЗМІ, після чого дала коротку характеристику іншим політичним силам, означивши їх партнерський статус;
Тігіпка назвала невід'ємною частиною ПР. Пояснила закиди щодо того, що Тігіпко — технічний к-т Тимошенко прагненням відтягнути голоси (хоча за опитуванням інституту Горшеніна, опубдікованим на lb.com.ua в ІІ турі електорат Тігіпка розколовся між Тимошенко та Януковичем практично навпіл — 42 та 43% відповідно. прим. автора)
Щодо Нашої України, Тимошенко з газетою в руках дуже емоційно розповіла про інтерв'ю Єханурова, з красномовною назвою «Юрий Ехануров: «Осенью можно ставить вопрос о вхождении «Нашей Украины» в коалицию»» //
«За Україну» Кириленка охарактеризувала, як достатньо виважену політ. силу, та таку що працює у вірному напрямку.
Щодо Анатолія Гриценка, зазначила, що від нього навряд чи варто очікувати ножа в спину.
Народна самооборона кооперується з опозицією (свої люди :)
Велике дякую Народному Руху України.
Все непросто (прямо як у багатьох користувачів вконтакті :) у стосунках із «Фронтом Змін». Роз'яснюючий коментар — існування спільного фонду Яценюка та Пінчука за підтримки родини Кучми.
Наприкінець роздачі слонів Юлія Тимошенко зазначила, що робитиме все для об'єднання опозиції.
Що ж до варіантів об'єднання — Тимошенко окреслила 3 можливі сценарії:
— паралельні колони, за відсутності взаємного інформаціного негативу;
— блокування, як бажаний варіант. Тут ЮВТ додала, що Президент хоче ввести закон, що обмежує/забороняє блоки;
— об'єднання в єдину партію, зі збереженням славетних історичних партій (яким чином — зазначено не було);
Що буде:
— Особливий акцент було зроблено на згубності мажоритарної системи, навіть за варіанту 50%/50%. Адмін ресурс буде дуже потужний. Під певних лояльних бізнесменів виділятимуться кошти, в т.ч. бюджетні, для їх проштовхування.
На моє питання-пропозицію щодо висування альтернативи діям влади та подальної стратегії боротьби, Юлія Володимирівна відповіла, що
— її тіньовий уряд запропонував пакет реформ для бізнесу;
— альтернативний бюджет;
— стратегію самодостатності по енергоресурсам.
Тут зупинюсь детальніше. Я також задав питання щодо заяви Азарова, та звернення до Путіна з проханням оприлюднення записів, які мали б підтвердити, що сама Тимошенко планувала пролонгацію перебування ЧФ в Криму; Юлія Володимирівна підтвердила, що це питання піднімалося Путіним підчас кожного з візитів. Проте категорично заперечила своє прагнення продовжити угоди, пояснивши, що така формула на руку лише олігархам, що не бажають реорганізовувати енергомісткі підприємства. Що ж стосується теперішньої угоди — ЮВТ обіцяла її денонсацію у разі приходу до влади. Зазначила, також, що населення аж ніяк не виграло від угод Путіна-Азарова і ціни не зменшились і не зменшаться. Наголосила, що потрібно аналізувати документи а не заяви.
Виникло закономірне питання, чому ж раніше не було зроблено стільки всього доброго й потрібного. ЮВТ випередила його, зазначивши, що на заваді реалізації багатьох проетків стали: відсутність парламентської підтримки, конкуренція в демократичному таборі та криза.
Значна кількість питань із залу лунали у вигляді скарг. «Депутати на проголосували, нас не підтримує Європа, тисне глобалізація». Склалося враження, що політики жаліються. Юлія Володимирівна тримала лице, коротко відповідаючи щось співчутливе, або ж «буде вирішено». Всіх запитань не пригадаю, (їх було 6-7), але виступаючі справили на мене гнітюче враження. І шкода їх, і прикро за твердолобість. Не бачу єдності серед них. Наприкінці один депутат виступив, пояснивши небажання фрації міськ. ради підтримати переіменування Садової на честь Бандери чи Шухевича тим, що на вулиці проживає біля 30% екс-військових, які цьому противляться.
Весь спіч був вельми щирим та емоційним. Деякі слухачі обтирали сльози. Я відчував тривогу, слабкість та роздратування.
Юлія Володимирівна наголосила, що журналісти вже чекають і зустріч добігає кінця. Люди підійшли до неї. Підійшов і я, щоб запропонувати приєднатися до Вкурсі. І хоча у мене сильно розболілась голова, що для мене є ознакою зіткнення з маніпулюванням, все ж приємно було потиснути руку цій енергійній та сильній жінці.
3 коментарі