126
Почему же нельзя,
Ведь она же ничья?
Ведь она нейтральная?
126 сходинок. Ця відстань відділяє нас від оглядової вежі Чернівецької ратуші. Саме таку відстань
щодня долають пенсіонери, жителі хрущівок, не бачачи нічого красивого крізь помутнілі вікна своїх
стареньких квартир.
За 20 років десятки тисяч чернівчан не могли піднятися на вежу. Дехто, народившись в цьому місті,
помер, так і не насолодившись його красою з висоти.
Нам з дружиною пощастило більше. Іванін Олександр Іванович, відповідальний за безпеку, пішов нам на
зустріч та дозволив відвідати вежу. Що ми там побачили, читайте в блозі Вероніки.
А я окреслю Вам суть проблеми.Без бюрократичної волокити відвідати вежу неможливо! Потрібно
просити, оббивати пороги. Деякі мої знайомі запевняли, що давали хабар за те, щоб насолодитись красою
міста. Та й ідеально безпечною нашу вежу не назвеш!
Прихильники відкритого доступу до вежі ратуші вважають, що вежа може стати привабливим місцем
Чернівців, як для туристів, так і для самих Чернівчан. Адже можливість створює можливість.
Та чиновники апелюють до того, що вежа не призначена для того, щоб люди її відвідували, бо колись
її задумали для оповіщення про пожежу. Як чесно зізналась одна з посадовців: «легше нічого не робити, аніж
нести відповідальність». Вже 20 років, як немає Союзу, а ініціатива у нас і далі карається.
Не раз нам казали «вежа не для масового відвідування». Та її хочуть відвідати не маси, а окремі люди, готові підійматися по черзі, дотримуючись правил безпеки. Тим не менге, на сьогоднішній день красою міста насолоджуються лише депутати та трубач, що виконує для нас «Марічку». Музикою він намагається передати красу людям. Та цього дуже мало.
Існує думка, що вежа потребує серйозного переобладнання, щоб люди змогли її безпечно відвідувати.
І вона небезпідставна. Ми пересвідчились, що в окремих місцях сходинки дуже тонкі, та й перела нагорі могли
б бути вищими. Тому проситимемо надати відповідні висновки щодо пропускної здантності вежі та можливих
заходів з підвищення безпечності об'єкта. Скажете, це великі гроші? Нехай так, але якщо вежу
відвідуватиме в середньому до 100 людей на день (скажімо 12 на годину, групами по 4 людей, кожен з яких
заплатить принаймні 5 грн за підйом, чи не виграє від токої можливості місто? Вежа, яка заробляє 60 грн. на
годину заслуговує на своїх відвідувачів? А скільки коштів збере ратуша за літо! Щонайменше 20 тисяч
гривень! Скільки доброго можна зробити за ці кошти! А скільки людей назавжди запам'ятають наше місто!
Чернівчани! Невже воно того не варте?
Лише уявіть, як чудово буде провести сонце за обрій, споглядаючи його м’які і теплі промені поряд
з коханою людиною!
А чи не прекрасно, взявши за руку маленького сина показати йому рідне місто, знайти вдаличині
свою домівку?
Чи під руку зі своєю бабусею піднятися на вежу, над шумом міста. Почути, як вона зітхає з
полегшенням і мружить від щастя очі?
Хіба не пишалися б Ви містом, яке можна показати з подрузі, що повернулась з Італії і не бачила нічого, крім тяжкої земної праці?
Досвідчений секретар виконкому міської ради Васильчишин О.М. вважає, що 126 сходинок до вежі можуть бути нездоланною перешкодою.
Я пройшов їх легко, за 92 секунди, хоча ще тиждень тому лежав на операційному столі під загальним наркозом.
І, як і Висоцький, заздрю тим, хто ще пройде цей шлях вперше.
Весь мир на ладони
Ты счастлив и нем
И только немного
завидуешь Тем,
другим, для которых вершина
ещё впереди.
Ведь она же ничья?
Ведь она нейтральная?
126 сходинок. Ця відстань відділяє нас від оглядової вежі Чернівецької ратуші. Саме таку відстань
щодня долають пенсіонери, жителі хрущівок, не бачачи нічого красивого крізь помутнілі вікна своїх
стареньких квартир.
За 20 років десятки тисяч чернівчан не могли піднятися на вежу. Дехто, народившись в цьому місті,
помер, так і не насолодившись його красою з висоти.
Нам з дружиною пощастило більше. Іванін Олександр Іванович, відповідальний за безпеку, пішов нам на
зустріч та дозволив відвідати вежу. Що ми там побачили, читайте в блозі Вероніки.
А я окреслю Вам суть проблеми.Без бюрократичної волокити відвідати вежу неможливо! Потрібно
просити, оббивати пороги. Деякі мої знайомі запевняли, що давали хабар за те, щоб насолодитись красою
міста. Та й ідеально безпечною нашу вежу не назвеш!
Прихильники відкритого доступу до вежі ратуші вважають, що вежа може стати привабливим місцем
Чернівців, як для туристів, так і для самих Чернівчан. Адже можливість створює можливість.
Та чиновники апелюють до того, що вежа не призначена для того, щоб люди її відвідували, бо колись
її задумали для оповіщення про пожежу. Як чесно зізналась одна з посадовців: «легше нічого не робити, аніж
нести відповідальність». Вже 20 років, як немає Союзу, а ініціатива у нас і далі карається.
Не раз нам казали «вежа не для масового відвідування». Та її хочуть відвідати не маси, а окремі люди, готові підійматися по черзі, дотримуючись правил безпеки. Тим не менге, на сьогоднішній день красою міста насолоджуються лише депутати та трубач, що виконує для нас «Марічку». Музикою він намагається передати красу людям. Та цього дуже мало.
Існує думка, що вежа потребує серйозного переобладнання, щоб люди змогли її безпечно відвідувати.
І вона небезпідставна. Ми пересвідчились, що в окремих місцях сходинки дуже тонкі, та й перела нагорі могли
б бути вищими. Тому проситимемо надати відповідні висновки щодо пропускної здантності вежі та можливих
заходів з підвищення безпечності об'єкта. Скажете, це великі гроші? Нехай так, але якщо вежу
відвідуватиме в середньому до 100 людей на день (скажімо 12 на годину, групами по 4 людей, кожен з яких
заплатить принаймні 5 грн за підйом, чи не виграє від токої можливості місто? Вежа, яка заробляє 60 грн. на
годину заслуговує на своїх відвідувачів? А скільки коштів збере ратуша за літо! Щонайменше 20 тисяч
гривень! Скільки доброго можна зробити за ці кошти! А скільки людей назавжди запам'ятають наше місто!
Чернівчани! Невже воно того не варте?
Лише уявіть, як чудово буде провести сонце за обрій, споглядаючи його м’які і теплі промені поряд
з коханою людиною!
А чи не прекрасно, взявши за руку маленького сина показати йому рідне місто, знайти вдаличині
свою домівку?
Чи під руку зі своєю бабусею піднятися на вежу, над шумом міста. Почути, як вона зітхає з
полегшенням і мружить від щастя очі?
Хіба не пишалися б Ви містом, яке можна показати з подрузі, що повернулась з Італії і не бачила нічого, крім тяжкої земної праці?
Досвідчений секретар виконкому міської ради Васильчишин О.М. вважає, що 126 сходинок до вежі можуть бути нездоланною перешкодою.
Я пройшов їх легко, за 92 секунди, хоча ще тиждень тому лежав на операційному столі під загальним наркозом.
І, як і Висоцький, заздрю тим, хто ще пройде цей шлях вперше.
Весь мир на ладони
Ты счастлив и нем
И только немного
завидуешь Тем,
другим, для которых вершина
ещё впереди.
0 коментарів